Все ніяк не зрозумію, чому я стаю більш адекватною, коли замучена.
Це колись мало статись. Я подумала, що залишилось надто мало часу, щоби продовжувати грати у незнайомців. Хоча, здається, що і слів нам не потрібно, щоби знати щось одна про одну. Але так хочеться задати їй сто тисяч питань. А головне, чи любить вона його. Ні, це нічого не змінить.
Сашка сказав, що це все так романтично. Ніби я величезне зло, яке визвалося турбуватись про цю малишку. А потім додав: "Может есть еще кто-то третий, про которого вы не знаете?" Чому ж не знаєм? Знаєм. І Вона, як ніхто, добре про нього знає.